Ти для кого народжувала, мамо?
-Ксюха, ти не чуєш хіба, що дрібна кричить? Тобі важко підійти до неї, заспокоїти? Ти чому у мене така безсердечна? Вона ж ще маленька, беззахисна, вона твоя сестричка. Ти не подумала, що вона може собі грижу нареветь? І Сашка мокра, що, переодягнути її не могла?
-Та як ви мене всі дістали вже! І ти, і цей твій, і діти! Ти для чого стільки народжувала? Сама народила, сама і стеж за ними! Я тобі відразу сказала, що мені твої діти не потрібні! Ну ти вийшла заміж, народила одного, другого. Далі то навіщо? Я втомилася, мамо. Просто втомилася.Не бачиш, я готуюся до іспитів? Ну забери ти від мене! Ніякого спокою! Чому я повинна з ними сидіти! Ми в одній кімнаті вп’ятьох живемо. Ні одягнути, ні взути, все життя в обносках. Набридли ви мені все, швидше б закінчити школу, і виїхати від вас.
-Ксюша, ти що таке кажеш? Діти – це щастя! Раз Бог мені дає, то куди ж я їх подіну-то?
-Мам, ну не мені тебе вчити, куди дітей подіти. Не простіше відразу головою думати, щоб вони не з’являлися?
-Як ти з матір’ю говориш, нахаба? Зовсім від рук відбилася? Ось я зараз ремінь – то візьму, по іншому розмовлятимеш!
-А з тобою я взагалі не розмовляла! Тільки спробуй ще хоч раз руку на мене підняти, знаєш куди поїдеш? Ремінь він візьме! Ти краще лопату в руки візьми, та город вскопай! Вихователь знайшовся! Самі слідкуйте за своїми дітьми, зрозуміло? Ви, крім як дітей народжувати більше нічого робити не навчилися! Тобі 42 роки, мам! Зупинись, вистачить!
-А ну, зараз же замовкни! Подивлюсь я на тебе, коли ти заміж вийдеш, скільки ти будеш народжувати! А то дивись – но, мати вона вчити надумала! Скільки треба, стільки і буду народжувати. Вас вісьмох народила, виростила, і інших пику. Не зупинюся, поки не народжу сина, а ви, старші, зобов’язані допомагати! Споконвіку так заведено, що старші з молодшими няньчаться. Твої сестри своє отнянчили, вискочили заміж, зі своїми тепер сидять, і ти нікуди не дінешся, будеш допомагати, поки на нашій шиї сидиш. До іспитів вона готується! Ти куди зібралася зі своїми іспитами? Немає у мене грошей вчити тебе!
Ні, ну ти подивися, яка стала! Слова їй не скажи, на все у неї відповідь є! Дивись – но, переламалася дитину заспокоїти! Мені тепер що, і з хати вийти не можна? Сидить, книжки свої уткнулась, нічого не бачить і не чує! Грамотейка яка! Речі їй нові подавай! Та де ж я наберу грошей, щоб у всіх новье наряджати? – Алла ще довго обурювалася поведінкою дочки. Ніяк вона не могла зрозуміти, чому дівчинка відмовляється допомагати їй.
Не змогла пройти мимо такої краси.
Заміж Аллочка вийшла по любові, і майже відразу народила дочку. Жили вони з чоловіком ні добре, ні погано, як усі. Молодий чоловік часто прикладався до стопці, але Аллу не ображав, так і доньку, Сонечку, дуже любив. Одна дитина – не дитина, так завжди казали в оточенні Сазонових, і родина зважилася на другу дитину.
Як радів молодий тато! 2 дочки, це ж так здорово. Залишилося народити сина, і повний комплект. Та тільки з сином знову не вийшло, знову народилася дівчинка, Ксюша. Не сильно засмутився глава сімейства – навпаки, тільки посміхнувся, значить доля така, дівок виховувати. Незабаром
Тільки не судилося Віті радіти за своїх дівчаток, згубила стопка мужика. Зимової ночі не дійшов він до дому, заснув і замерз. Ось так і залишилася Аллочка одна з 3-ма доньками вдовою. Заміж не поспішала, хоч і пропозиції були. Отримувала Алла пенсію по втраті годувальника, на життя вистачало.
Ніхто не зрозумів, звідки з’явився у Алли чоловік. Просто одним осіннім ранком приїхав на автобусі в селище. На зупинці його чекала Алла. Довго говорили місцеві жителі, висували різні версії, а виявилося все банально – познайомилися по листуванню, дядько сидів, відбув призначений строк, і приїхав до Аллочку, яку вже встиг полюбити всім своїм серцем.
Справа молоде – не хитре. Глядь – а Алла знову при надії. Прийшли з мужчинкой в сільраду, з довідкою про вагітність. Раз така справа, то і розписали їх без черги, а потім і в будинок до себе Алла улюбленого прописала.
Народила Алла, і знову дочку. Чоловічок засмутився, адже не бракороб він який, йому сина подавай, спадкоємця. Навіщо мовляв мені пілотка потрібна? Твоїх 3 та ще одну народила. Давай, мила, ще разок постараємося.
Сильно розстаралися, 8 дітей, і всі дівки. Старші Алкини правда швиденько після школи заміж повискакували, щоб з-під мамкиного крила злетіти скоріше, Ксюша на підході, в 9-му класі навчається. З характером дівка, непроста. Мати ще в 7-й раз вагітна була, так Ксюха відразу сказала, що їй ці діти не потрібні, мовляв, сама народжуєш, і виховуй сама, я до них навіть не підійду. Ох і психували Аллочка! Вона звикла, що старші завжди з малюками няньчаться, а вона сама собі господиня, і погуляти може, і поспати зайву разів, і до подружок сходити, а тут донечка відсіч дала, та ще й у місто збирається, вчитися придумала.
Добре Ксюха іспити здала, хвалили її, мовляв, молодець, Ксюшенька, гордість школи. Мати на радощах розчулилася, та грошей дала доньці, щоб та в місто з’їздила, купила собі обновок. А вона і з’їздила. І документи в коледж подала. Не одна поїхала, з двоюрідною тіткою, що в сусідньому селі жила. Мовляв, мамці колись, тітка за мене відповідає. І папірець є, завірена у нотаріуса.
У кінці серпня зібрала Ксюша свої наряди нечисленні в сумку, і поїхала в місто, вчитися. Аллочка тільки усміхнулася, мовляв, куди ти, дурненька, без копійки грошей поїхала. Все одно повернешся, пропадеш адже без мамки, прибіжиш, підібгавши хвіст.
А вже у вересні не отримала Алла пенсію за Ксюху. Спочатку думала, що просто затримують пенсію, таке буває, а потім дізналася, що її донечка, з двоюрідною тіткою, коли в місто їздили, Ксюха книжку зробили, і ця невдячна дочка сама тепер своєю пенсією розпоряджатися може, адже доросла, 16 років.
Ох і злився чоловічок Аллочкин, що стільки грошей з під носа пішло! Це як же жити – то тепер? Ну не працювати ж іти, справді! Не звик він до цього, та й сама Аллочка від роботи відвикла, у неї одна тепер робота, дітей народжувати.
Ксюха додому тільки один раз приїхала, на першому курсі, перед новим роком. Накупила їм усім подарунки, і матері, і дітям, і цього, мужчинке материному. Та тільки вискочила звідти, як ужаленная. І мати, і цей чоловічок який, з порога на неї з лайкою та криками як накинулися, так і передумала Ксюха гостювати у матері. Добре, що жили поруч із зупинкою, автобус з вікна видно, та він стоїть на кінцевій зупинці 20 хвилин. Встигла Ксюша до зупинки добігти, та в автобус заскочити. Автобус вже поїхав, коли дівчина з вікна побачила, що і мати, і цей її вискочили слідом, щось там кричали, та руками махали. Доїхала вона до тітки, і довго там плакала, зрозуміти не могла, чому все так, та що з її мамою стало, адже нормальна була.
Потім вже, після нового року лист від матері отримала, там багато всякого написано було, а тільки зрозуміла Ксюша, що не потрібна вона матері. І дочка вона невдячна, і носа нехай додому не кажет, раз доросла, так і нехай сама живе, як знає.
А вона і живе. Коледж закінчила, помикалась, та поїхала з подругою в місто побільше. Стали знімати удвох житло, працювала за професією, а потім влаштувалася Ксюха на таку роботу, про яку навіть і не думала ніколи. Стала вона провідницею, і дуже вже їй подобається її робота. І з різними людьми спілкується, і нові побачила, так і на доходи не скаржиться. Хоч і не мільйони, а їй вистачає, навіть подумує про те, щоб собі невелику квартирку купити в іпотеку.
Коли в останній раз приїжджала Ксюша додому, щоб виписатися, спочатку навіть заходити до них не хотіла. Так мати дізналася, що вона приїхала, аж до сільради прибігла. Така люб’язна була, ввічлива. В очі заглядає, прощення просить. Ксюша спочатку разомлела від таких речей, а потім вже зрозуміла, що до чого. Молодшим дітям скоро вчитися, допомога потрібна, важко їй, грошей не вистачає. Не змогла вона промовчати, всі матері висловила, як все дитинство нянькою була безкоштовною, як цей, чоловічок який, не працював, шпинял їх з сестрами постійно, як народжувала мати, наче кішка, а розуму нікому дати не змогла, все, як трава, росли. І найголовніше – чому ти, мама була проти того, щоб я вчилася, а про них ти зараз переживаєш?
Поїхала Ксюша, і більше не тягне її до рідного дому. І допомагати відмовилася. Самі нехай справляються. Вона їх не змушувала народжувати.
Я розумію, коли народжують дітей, люблять їх, виховують, містять. Але не можу зрозуміти, коли народжують для того, щоб було. Спадкоємець мужчинке потрібен? А вибачте, що ви, чоловічок, зібралися у спадок залишати? Старенький будиночок в селі, який і не належить вам? Прізвище? Що? Ви хоч пальцем вдарили, не тим, який 21-ї, а реальним, на руці який, щоб дітей, яких ви народили, виховати, забезпечити?
Так, багато дітей – це добре. А ще краще, коли всі діти ситі, одягнені – взуті, та не перебувають цілодобово під наглядом інших малолітніх дітей, поки мама з татом відпочивають. Народив – будь добрий забезпечити всім необхідним. Нехай діти після школи йдуть вчитися, а не заміж біжать за першого зустрічного. Діти – це дуже велика відповідальність, фінансова в першу чергу. І так, діти повинні допомагати батькам, але щонайменше непорядно звалювати на них всю роботу і повністю перекидати на них турботи про виховання молодших.
Ксюшу я не засуджую. Вона дитиною була, але навіть в тому віці розуміла напевно більше, ніж мама.
З вами як завжди, Виразка Алтайська. Пишіть коментарі, ставте лайки та підписуйтесь на мій канал.
До речі, попереду дуже багато свят, і я хочу нагадати, що у мене ви можете замовити іменну казку для ваших рідних близьких. Жартівливу, оригінальну, іменну, та, власне, будь-яку. А ще у мене з’явилася новинка – іменний
